Найглибше в людській природі — це прагнення до контролю. Людина — це природжений політичний звір, навіть найменша частка влади використовується для самоствердження. Діти плачуть, коли не можуть контролювати свою матір, бідні батьки здобувають відчуття влади в родині через побої своїх дітей, безвольні чоловіки, які не можуть досягти успіху, вдаються до домашнього насильства, свекрухи знущаються з невісток, а члени родини борються за сімейний контроль. Діти вже знають, що потрібно об'єднуватися в групи, щоб цькувати ізольованих. Дорослі ж вдосконалюють цю здатність до кіл, організацій, фракцій, таких як бізнес-асоціації, центри, клуби, партії, де на поверхні все виглядає як взаємодопомога, а в основі лежить альянс для захоплення влади, прикриваючи вашу покірність під виглядом організаційної гордості. Щодо історичних товариств, таких як лицарські ордени, церкви та масонські ложі, вони здаються величними, але насправді просто упаковують захоплення прав на життя та вплив у загадкові та високі ритуали. Суть полягає в тому, що всі живі істоти намагаються заволодіти ресурсами, розширити вплив, контролювати інших — це і є влада. І не лише погані люди прагнуть до влади, але й всі хочуть мати контроль. Різниця лише в здібностях, формах, рівнях, упаковці та масштабах. Дехто одягається у костюми, аби тримати владу, інші ж у домашніх капцях вчиняють домашнє насильство, дехто прикривається релігією, інші — братерськими зв'язками, а деякі неповнолітні — цькуванням у школі. Суть однакова: я не хочу бути контрольованим, я хочу контролювати інших. Влада — це отрута, від якої не можуть відмовитися всі живі істоти. Не лише погані люди жадають влади; за кожним обличчям людини, яке ви бачите, прихована невисловлена істина: я не хочу бути контрольованим, я хочу контролювати тебе. Простий народ грає в низьку гру влади, кричачи й б'ючи, отримуючи відчуття влади від цькування слабших. Вищі верстви грають у гру високої влади, використовуючи релігійний капітал та культурний контроль, з елегантністю Гамурабі, завдаючи шкоди без крові та змушуючи вас дякувати. Не будьте наївними, вважаючи, що влада стосується лише деяких; поки ви живете, ви в боротьбі. Якщо ви хочете доброго життя, вам потрібно вчитися контролювати. Влада — це вічний закон джунглів для людства. Тільки одні використовують кулаки, інші — брехню, деякі — організації, інші — дружбу, деякі — любов, а деякі — мудрість. Яку владу ви хочете мати? Низький статус породжує любов, знущання породжує вірність, щирість призводить до зневаження, а любов живить свободу. У світі влади любов — це не щастя, а система контролю. У багатьох реальних стосунках, чому ж низький статус породжує любов? Тому що ті, хто на нижчих щаблях, часто більше прагнуть визнання, більш схильні вкладати щирість, щоб догодити. Чому знущання породжує вірність? Тому що емоційні травми та цикл винагород і покарань створюють викривлену залежність: я страждаю заради нього, тому я не можу обійтися без нього. Це класичний синдром Стокгольма. Чому щирість призводить до зневаження? Тому що немає захисту, немає резерву, все віддано повністю. Коли вас прозрівають, і ви втрачаєте цінність, втрачаєте виклик, це швидко набридає. Чому любов живить свободу? Тому що це розкіш у стосунках на вищому рівні, лише коли обидві сторони є незалежними та сильними, конкуренція може перетворитися на розуміння та підтримку. Іншими словами, у нижчому світі любов — це обман влади. У вищому світі любов — це баланс влади. Ось чому іноді здається, що прояв любові призводить до зневаги, маніпуляції веде до залежності, і чим жорсткіше, тим більше вас слухають. З давніх-давен справжні почуття не тримаються, завжди діє схема, що захоплює серця. У цьому світі більшість людей не заслуговують на чисту любов, лише на підпорядкування та приручення. Багато людей живуть у середовищі, де їхній дух розривається, отримуючи не любов, а приниження та насильство від тих, кому вони найбільше довіряють. Ви не ростете, ви рятуєтеся. Ваша рідна сім'я недостатньо хороша, ви не ростете в родині, а виживаєте за інстинктом. Багато патологічних батьків використовують насильство, приниження, крайній контроль, гендерну ненависть і примус до перфекціонізму, перетворюючи дітей на знаряддя для своїх виплесків, супутників у житті. Діти з дитинства не виховуються, а піддаються катуванням; не те, що вони не намагаються, а те, що їх ледь не вбили. Просто вижити — це вже диво. Мінімальне матеріальне забезпечення, але називають це батьківською вдячністю. Довготривале насильство на емоційному рівні, витискання емоційної цінності, накладення контролю та вимагання винагороди, використовуючи дітей для здійснення своїх невдалих амбіцій. Якщо дитина не відповідає їхнім очікуванням, стає банком або предметом для демонстрації статусу, їх зневажають як невдячних, непокірних, що заслуговують на покарання. Багато шкіл також такі, нав'язуючи підпорядкування, різні моральні норми, правила школи, класу; якщо ти неуважний до справ Gate, то підпадеш під гнів і покарання вчителів. Але коли дитина зазнає цькування, психічного насильства, що призводить до постійної психологічної травми, чи фізичного насильства, яке призводить до травм, смерті або інвалідності, вчителі та директори спочатку не думають про покарання агресора, а про те, як зменшити масштаб проблеми. Дитина, що робить маленьку помилку, може бути серйозно покарана після цькування, і зазвичай вибирає ігнорувати це, намагаючись зменшити негативний вплив. Так зване навчання — це масовий тест на підпорядкування. Вони не хочуть, щоб діти були щасливими, а лише корисними та слухняними? Вони ніколи не замислюються: хто я? Що я віддав? Чи дійсно я хотів підтримати майбутнє дитини? Щира і безумовна любов — це надзвичайно рідко. Чим нижче екологічне середовище, тим більше ви стикаєтеся з рабською логікою. Ті, хто здатен розпізнати справжню природу влади, вже мають усвідомлення, щоб вирватися з клітки та знову контролювати свій життєвий шлях. Справжню біль відчувають ті, хто ще не усвідомлює, що їх грабують, піддають насильству, позбавляють духовної цілісності. Можливо, все своє життя вони залишатимуться жертвами під контролем чужої влади.